Матеріал для самостійного опрацювання:

Основні правила набору та верстання при проектуванні багатосторінкових публікацій.

Наприкінці XIX ст. машинна революція в поліграфії поділила друкарів на творців і механічних виконавців. Так чи інакше до типографіки причетні друкарі й складальники, автори, редактори, художні та технічні редактори, художники-графіки, каліграфи і проектувальники шрифту, дизайнери-графіки і верстальники. З одного боку типографіка входить до кола графічного мистецтва, а з іншого відноситься до технологій поліграфічного виробництва.

Типографіка – художня графіка, в якій використовуються поліграфічні засоби та оформлювальні елементи: лінійки, орнаменти, знаки й, основне, складальні шрифти. Типографіка вирішує завдання оптимального сприйняття тексту читачем. Як частина графічного дизайну типографіка є компонентом графічної діяльності і виступає як найважливіший чинник при проектуванні об’єктів графічного дизайну.

Добре зроблений дизайн неможливий без грамотно виконаного шрифтового набору. Данні методичні рекомендації присвячені не стильовим особливостям шрифтів та верстання, а їхньому застосуванню в поліграфії. І представлені у вигляді довідника до якого можна звертатися за необхідністю під час виконання проектів пов’язаних з дизайном та верстанням багатосторінкових видань. В стислій формі викладені основні правила набору і верстання, та рекомендації по макетуванню публікацій та роботі з шрифтами.  Правилам типографіки декілька століть, за час їх існування змінились технології друкарства, але мета у тіпографіки залишилась незмінною – правильний вибір параметрів набору шрифту та верстання, необхідних для прийнятного читання і образне сприйняття текстової інформації.

1. Розробка макету, основні методичні принципи та елементи дизайну багатосторінкових публікацій

Щоб одержати гарний макет, варто почати з ескізу, що приблизно відображає остаточний вид документа. Час, який ви при цьому витратите, повернеться вам сторицей, дозволивши уникнути нескінченних переробок.

Насамперед представте, як буде виглядати документ у готовому вигляді, і зробіть кілька начерків на папері. Припустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень із стандартними смугами розміром 210 х 297 мм (формат А4). Для начерку візьміть 2 аркуші чистого паперу розміром 210 х 297 мм, покладіть їх один на інший і зігніть по ширині аркуша - так ви одержите зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Потім візьміть олівець і накидайте шапку, оформлення обкладинки, малюнки й тексти, верхні й нижні колонтитули. Прикиньте, якої ширини варто задати верхні, бічні й нижні поля, і відзначте це на смугах. Позначте на кожній смузі малюнки й текст.

ВИБІР ФОРМАТУ

У Європі формати паперу, який випускає промисловість, і , який використовувується в друкарнях укладаються в так названу А-серію, прийняту стандартом Міжнародної Організації Стандартизації (ISO). У Німеччині цей стандарт відомий під іншим ім'ям - DIN (Deutsche Industrie-Norm) - Німецький промисловий стандарт.

Всі формати являють собою похідні від основного формату DIN А0, що має розміри 1189 мм х 841 мм. Якщо розрізати такий аркуш навпіл поперек довгої сторони, то вийдуть два аркуші формату DIN A1. Якщо повторити цю операцію, то вийдуть аркуші формату DIN А2 і т.д. Найменшим форматом із широко розповсюджених є формат поштової картки - формат А6. Найбільш відомі формати DIN A5, A4 й A3.

Таблиця 1.

Формати некнижкової продукції

Формат видання – це розміри сторінки видання після обрізування блока по ширині й довжині. Формат видання визначається не у вигляді точних розмірів у міліметрах (наприклад, 128x200 мм), а часткою аркуша друкарського паперу, що використовується для видання. Наприклад, якщо видання друкувалося на аркушах паперу розмірами 60 х 90 см і після друку аркуші фальцювалися (складалися в зошити) у три згини, то формат видання – 1/8 частка паперу розмірами 60x90 см (при першому згині аркуш складався у дві рівні частини – частки, при другому – в чотири, при третьому – у вісім).

Оскільки при виготовленні книжкових видань здебільшого застосовується перпендикулярне фальцювання, при якому кожний наступний згин перпендикулярний до попереднього, можна визначити розмір 1/8 частки аркуша розмірами 60x90 см. Ширина цієї частки дорівнюватиме четвертій частині довшого боку аркуша (згинати аркуш починають із довшого боку), тобто 90 см : 4 = 2,25 см, а довжина – половині коротшого боку, тобто 60 см : 2 = ЗО см. При 1/6 частці аркуша та перпендикулярному фальцюванні і довгий, і короткий боки аркуша треба поділити на 4, при 1/32 частці та перпендикулярному фальцюванні довший бік аркуша на – 8, а коротший – на 4. Одержані розміри будуть більшими від фактичних розмірів сторінок видання, оскільки книжковий блок обрізується із трьох боків.

Кількість сторінок у зошиті при такому фальцюванні становить: при одному згині – 4, двох згинах – 8, трьох – 16, чотирьох – 32.

Таблиця 2.

Формати книжкових видань

Таблиця 3

Формати журнальних видань

ПОЛЯ

При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці варто намагатися досягти гармонії. Поряд із цією загальною рекомендацією існують і більш конкретні правила. Ширина полів, що відокремлюють текст на сторінці від країв аркуша, залежить від характеру тексту, що верстає, і може бути різною з різних сторін аркуша. Якщо мова йде про єдину сторінку, що містить текст цілком, то ліве й праве поля повинні бути досить вузькими й мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а нижнє ширше верхнього Рекомендується наступна ширина (у відносних одиницях): 3 для лівого й правого поля, 5 для верхнього, 8 для нижнього.

ВИПУСК ЗА ОБРІЗ

Цей елемент макета являє собою текст, малюнок або лінію, які будуть виходити за кордон смуги після її обрізки.

БУКВИЦЯ

Це велика заголовна буква, що спускається вниз на кілька рядків. При цьому текст обтікає її. Використовується як елемент оформлення, що підкреслює початок тексту або його підрозділи.

ВИВОРІТКА

Текст, «вивернутий навиворіт», наприклад білий текст на чорному фоніі.

КУЛЯ

Мітка пункту списку. Кружок розміром у напівкруглу шпацію одержав досить широке поширення як мітки пунктів списків. Однак не варто обмежуватися тільки цим символом. Символ у вигляді залитого квадратика або ромбика виглядає більш переконливо, ніж кружок. Порожній квадратик створює враження «дрімаючої сили». Стрілки підсилюють основне призначення мітки: «дивися сюди!». У деяких гарнітурах шрифтів, наприклад у гарнітурах Zapf Dingbats й Wingdings, є ще ряд геометричних фігур.

ОБОРКА

Оборкою називається текстова виїмка. Якщо в стовпчик вставляються малюнки або інший текст, то її границі змінюються таким чином, що текст розташовується навколо вставки, як би «обгортаючи» її. Оборки можуть бути прямокутними, багатокутними або криволінійними залежно від цілей дизайнера й можливостей програми макетування.

ЛІНІЙКИ

Елементи оформлення видання, що представляють собою горизонтальні або вертикальні лінії, що відокремлюють елементи макета друг від друга. Лінійки надають смузі закінчений вгляд. Для залучення уваги можна підкреслити заголовок або провести лінію там, де закінчується один розділ тексту й починається інший. Лінійки застосовуються також для поділу самостійних частин смуги.

РАМКА

Лінія, що обмежує растрированный фон, частину тексту або ілюстрації.

МОДУЛЬНА СІТКА

Модульне конструювання й системи пропорціональності застосовуються практично в будь-якій проектній і художній діяльності, але особливо важливу роль воно відіграє при проектуванні багатосторінкових видань. Сітка це структура, утворена недрукованими пересічними вертикальними й горизонтальними або навіть похилими лініями, що розділяють робочу площину на частини, відповідно до будь-якої системи пропорціональності. Ці частини можуть бути як рівними між собою, так і співвідноситися один з одним у певній пропорції. Багатосторінкова публікація поєднує велику кількість різної текстової й ілюстративної інформації, що підкоряється концепції видання, і читач повинен не тільки сприймати цю інформацію, але й завжди пізнавати саме видання, завжди розуміти, що він може побачити в будь-якій його частині. Модульна сітка як уже сказано визначає дизайн майбутнього макету й задає місця розміщення колонцифр, тексту, ілюстрацій, заголовків і рядків із прізвищем автора на початку або вкінці статті й т.д. Тому, модульна сітка - самий логічний спосіб організації структури публікації. Сітки іноді називають шаблонами або трафаретами.

ПОРАДИ ПО МАКЕТУВАННЮ БАГАТОСТОРІНКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

1. Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, річні звіти, переглядаєте рекламні листівки й брошури збирайте зразки особливо вдалих і невдалих рішень. Складайте їх у дві папки, «Гарні» й «Погані», відзначаючи, що добре або погано в даному макеті.

2. Складіть план майбутнього документа. Чим простіше, тим краще. Дотримуючи цього правила, зробите менше помилок. Крім того, прості макети виглядають чіткіше, краще читаються й забезпечують концентрацію уваги читачів.

3. Не намагайтеся осягнути неосяжне. Наприклад, ви можете розмістити на одній смузі 30 стовпчиків тексту, але хто стане їх читати? Загальне правило: не використовуйте більше трьох спеціальних типографських ефектів на розвороті із двох смуг.

4. Ваш макет повинен створювати чітке подання про характер документа. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення про продукт, то нехай ваш макет виглядає як реклама, а не як науковий трактат.

5. Розпочинаючи розробляти проект оформлення видання, обов'язково визначають види текстів та текстових елементів, які підлягають відтворенню в оригіналі видання. Відповідно до художнього задуму для кожного виду тексту задають такі параметри:

• формат складання;

• гарнітуру шрифту;

• кегль шрифту;

• накреслення шрифту;

• вирівнювання рядків;

• інтерліньяж;

• розмір абзацного відступу .

Основні етапи підготовки текстових оригіналів до верстання здійснюють відповідно до розподілу функцій складання та верстання. До функцій складання відносять:

• використання правил правопису;

• визначення міжсимвольних пробілів;

• зміну кегля та накреслення шрифту;

• вставлення додаткових символів;

• використання правил складання;

• автоматичне перенесення слів за складами;

• визначення розміру абзацного відступу;

• дотримання відбивок;

• оформлення заголовків;

• оформлення основного та додаткового текстів;

• формування текстової сторінки.

До функцій верстання відносять:

• задання параметрів формування символів;

• регулювання міжсимвольних пробілів з використанням кернінгу та трекінгу;

• регулювання ширини символів;

• регулювання міжслівних пробілів залежно від формату рядка;

• автоматичне виключання рядків тексту;

• задання зони перенесення;

• задання параметрів форматування абзаців; задання параметрів сторінки;

• верстання за модульною сіткою або шаблоном сторінки.

При підготовці до верстання для усіх символів мають бути використані такі атрибути форматування:

• вибір гарнітури шрифту;

• визначення кегля шрифту;

• задання інтерліньяжу;

• зміна ширини символів по горизонталі без зміни їхньої висоти;

• зміна накреслення шрифту;

• зміщення базової лінії для розміщення індексів;

• використання кернінгу для регулювання пробілів між заданими парами символів,

у тому числі нестандартних пробілів, менших від півкегля, з точністю до 0,5 п.;

• визначення формату складання;

• визначення розміру абзацного відступу;

• вирівнювання рядків текстової сторінки.

2. Основні правила набору

• Нормальний розмір пробілу між словами під час набору дорівнює одному символу.

• У наборі не повинно бути коридорів, тобто сполучення пробілів між словами по вертикалі (або похилої лінії) у трьох і більше суміжних рядках.

• Абзацні відступи повинні бути однаковими у всьому тексті.

• Останній рядок абзацу повинен бути довшим абзацного виступу не менше, ніж в 1,5 рази.

• Якщо набір виконується без абзацного виступу, то останній рядок повинен бути неповним.

• Довжина рядка повинна бути не більше 60-65 символів.

• На сторінці повинно бути 30-40 рядків.

• Нижня границя тексту на попередній сторінці повинна бути нижче, ніж початок тексту на наступній або не менше 5 рядків.

• Остання сторінка розділу (якщо розділ починаються з нової сторінки) повинна виглядати заповненою хоча б наполовину.

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСІВ

• Не допускаються переноси, які спотворюють зміст слова.

• Не можна переносити абревіатури, які пишуться великими буквами типу УНР, КПІ, МФО.

• Не можна розривати переносом такі скорочення, як і т.д., і т.п. і подібні.

• Не можна розривати переносом цифри, які становлять одне число. При необхідності можна розривати числа, з'єднані знаком тире, але тире залишається в попередньому рядку: 1985-1990, Х-ХІ ст.

• Небажано відокремлювати ініціали від прізвищ.

• Не бажано відокремлювати скорочені слова від імен і прізвищ: проф. Петренко, т. Іванов.

• Не можна відокремлювати цифру з дужкою або крапкою від наступного слова.

• Не бажано відокремлювати цифри від наступних скорочених слів і назв одиниць виміру.

• Не можна відокремлювати для переносу знакові позначення від наступних або попередніх цифр: 50 %, $ 10, № 25.

• Не бажано, щоб знаки переносу були більш, ніж у двох суміжних рядках.

• Не можна, щоб між знаком переносу й частиною слова був пробіл.

• Не можна, щоб знаком переносу починався рядок.

• Не можна переносити розділові знаки.

ЗНАКИ Й ЦИФРИ

• Не можна, щоб між розділовими знаками, крім тире, і словом був пробіл.

• Три крапки перед словом не можна відокремлювати пробілом.

• Тире між цифрами не можна відокремлювати пробілами: 20-30.

• Тире між словами відокремлюється пробілом. У комбінаціях типу ,- або - пробіл відсутній.

• У прямого мовлення тире праворуч відокремлюється пробілом.

• Дефіс не повинен відокремлюватися пробілами.

• Лапки не можна відокремлювати пробілами від слів.

• Лапки набираються тим же шрифтом, що й текст.

• Між знаком номера й параграфа й цифрами обов'язковий пробіл: № 10, § 2.

• Знаки градусів, відсотків, хвилин, секунд не можна відокремлювати пробілом від цифри: 6%. Скорочення, що йдуть за знаком градуса, відокремлюються пробілом: 20° С. Два знаки номера або параграфа пишуться разом: №№, §§.

• Між цифрами, які позначають різні одиниці - сотні й тисячі, тисячі й мільйони робиться пробіл: 4 655 210. Позначення номера й дробу потрібно набирати без пробілу: №125, 3.456.

• Знаки + й - не відбиваються від цифри: +10.

• Дроби записуються без пробілу: 4/7.

• Для позначення десятих і тисячних дробів використовується крапка: 6.35.

• Слово після порядкового номера відокремлюється пробілом.

ЗАГОЛОВКИ

• У багатострочных заголовках кожен рядок повинна мати певний сенс.

• Не рекомендується закінчувати заголовок службовими частинами мови.

• Переноси в заголовках не допускаються, за винятком багатострочных заголовків.

ТАБЛИЦІ

• Таблиці набирають шрифтом наступних кеглів: текст 12 - таблицю 8, 10; текст 10 - таблицю 6, 8; текст 8 - таблицю 6, 8.

• Рядки в заголовках граф повинні бути розташовані горизонтально й виключені по центру.

• Якщо ширина заголовка менше висоти графи заголовка, то рядок набирається вертикально.

• Якщо таблиця займає дві й більше сторінки, то графи нумеруються й на наступній сторінці заголовок граф включає тільки порядкові номери

3. Верстання

Верстанням називається процес формування сторінок видання за визначеними розмірами з тексту, ілюстрацій та інших його елементів.

Для верстання кожного виду видання характерними є специфічні особливості та правила, якими керуються при виконанні цієї технологічної операції.

Залежно від основних елементів, з яких монтують сторінки книжкового видання, розрізняють верстання: текстове (суцільний текст); мішане (текст із таблицями, формулами, посиланнями і т. д.); в) ілюстроване (текст з ілюстративним матеріалом). При верстанні сторінки з гранок складання відокремлюють певну кількість рядків, що вміщуються у заданий формат сторінки тексту, а далі верстають колонцифру, а якщо передбачено, то й колонтитул. Окрім основного тексту, в сторінку входять додатковий текст, заголовки і т. д.

Колонцифра — порядковий номер сторінки у виданні. Це необхідний для читача елемент оформлення видання. Колонцифра може бути заверстана знизу або зверху сторінки, по центру, внутрішньому або зовнішньому полю, на середині останнього.

Колонтитул — додатковий в оформленні елемент видання — назва розділу, параграфа, окремого твору у збірнику, що розміщується у верхній або нижній частині сторінки в межах формату складання і займає один рядок. Часто колонтитул доповнюється колонцифрою.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЕРСТАННЯ СТОРІНОК:

• сторінки тексту (за винятком початкових та кінцевих) мають містити задану кількість рядків основного тексту, тобто мати однакову висоту. Допустимі відхилення _ не більше як 0,5 мм;

• верстання повинно бути однаковим, тобто рядки основного тексту непарної сторінки мають розташовуватись точно навпроти рядків тексту парної сторінки;

• косина заверстаної сторінки не повинна перевищувати 0,5 мм. В місцях з'єднань частин сторінки, що складаються з окремих елементів, не повинно бути перекосів і просвітів. Допуск на косину ілюстративного матеріалу становить   0,7 мм. Цим забезпечується прямокутність сторінок;

• не можна починати верстання сторінки з неповного (кінцевого) рядка абзаца;

• висота сторінки для верстання виражається в рядках. У формат сторінки не входить колонцифра;

• колонцифри слід верстати точно, за ними при підготовці видання до друку перевіряють суміщення, а при виконанні палітурних робіт – точність фальцювання;

• верстання має бути уніфікованим, тобто відокремлення заголовків, виносок, підписів до ілюстрацій, колонцифр мають бути однакові в усьому виданні;

• пробіл над заголовком має бути більшим, ніж під заголовком. Заголовки та інші елементи видання розташовують відповідно до розмітки або макета сторінки складання. Усі заголовки мають бути розташовані та відокремлені від основного тексту однаково;

• верстання тексту з заголовками впідбір не відрізняється від верстання суцільного тексту. Заголовки, розташовані на початку текстової сторінки, відокремлюються від колонтитулу, якщо такий передбачено, додатково на розмір кегля основного шрифту;

• над заголовком, що розміщується в середині тексту на початку сторінки складання, і під заголовком, розташованим у її нижній частині, має бути не менш як чотири рядки тексту;

• заголовки, що вводяться в текст «кватирки», мають бути закриті зверху та знизу не менш як двома рядками тексту. Заголовки-боковики на парній сторінці розміщують зліва, а на непарній – справа в лінію з першим рядком абзаца відповідного тексту;

• внутрітекстові посилання слід зверстувати в межах тих сторінок, тексту яких вони стосуються;

• примітки та додатки, розташовані в кінці видання, мають бути заверстані зі спуском. Зміст може бути заверстаний або перед текстом після титульної сторінки, або в кінці видання;

 • не допускаються перенесення з парної сторінки на непарну і розривання ілюстративного матеріалу від пояснення до нього;

Технічні способи верстання та розташування ілюстративного матеріалу на сторінці залежать від розміру ілюстрацій, а також формату сторінки складання.

Висота ілюстрації разом з підписом і пробілами, що відокремлюють її від основного тексту, має бути зведена до певної кількості рядків основного тексту.

ПОРАДИ ПО ВИКОРИСТАННЮ ШРИФТІВ

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають «гротески», оскільки останні неконтрастні, цільні за рисунком.

Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслень, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагою в розрізнюваності мають шрифти з відчутними між- та внутрілітерними просвітами.

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше – вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них – використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні «випадають» із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних «потвор», які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.

У видавців, які продовжують використовувати технологію металевого складання і фотосинтезу, проблема шрифтового оформлення видань вирішується важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використання шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

На вибір рисунка шрифту для видання впливають:

• вид видання (книга, газета, журнал);

• вид літератури (художня, наукова, дитяча);

• виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегль, накреслення);

• технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, пробіли між словами, розташування на сторінці);

• економічність;

• естетичність;

• зручність читання.

Рекомендується дотримуватися таких основних правил при виборі шрифтового оформлення видань:

• стриманість, а деякою мірою і строгість;

• послідовність та узгодженість;

• чіткість і розбірливість шрифту;

• контраст.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту й рубаних - для заголовків й інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у іншому тільки із зарубками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується більших обсягів.

Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту.

При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) визначте, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тому, що лазерні принтери друкують букви більш товстими, ніж вони виходять на фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим товстіше виходять букви. У кожному разі, перш ніж приймати рішення, переглянете пробні відбитки.

Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення. Уникайте однакових гарнітур для заголовків й основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує декілька гарнітур.

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, гарнітура повинна бути рівною по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка й тексту збігаються, відокремте заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менше трьох рядків, ефектно виглядає гарнітура більш солідного вигляду, ніж в основного тексту.

Намагайтеся не застосовувати на смузі більше трьох різних гарнітур, а обходьтеся різними накресленнями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках й ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використати їх як варіанти однієї гарнітури.

Курсив застосовується у рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках і заголовках-кватирках.

Вибираючи шрифт, дизайнер, як правило, ставить перед собою три запитання: Чи добре розпізнається шрифтовий рисунок? Чи відповідає він характеру і стилю складального тексту? Чи задовольняє шрифт читача естетично?

Таблиця 4.

Мінімально допустимі кеглі шрифтів залежно від типу видання

ДОВЖИНА РЯДКА

Для сторінок, заповнених текстом з невеликим числом розривів (або без них) і набраних нормальним шрифтом, рекомендується обмежувати довжину рядка 60 символами. Причому зниження цієї величини до 50 тільки поліпшує загальне враження від сторінки. Після вибору розміру рядка треба поекспериментувати із міжстрочным інтервалом, щоб підібрати його під щільність використовуваної в наборі гарнітури. При виборі оптимальної довжини рядка, або в термінології складачів ширини набору, варто брати до уваги ряд важливих факторів.

Якщо ж виділене під рядок місце таке велике, що дозволяє розмістити більш ніж 50-60 символів, то можна вдатися до одного з наступних прийомів. По-перше, можна вибрати більший кегль і за рахунок цього залишитися в рамках оптимальної величини 50-60 символів на рядок. По-друге, можна вибрати шрифт із більш широкими літерами, прагнучи як і раніше не вийти за рекомендовану межу. А останньою альтернативою є перехід до набору в декілька колонок.

ШИРИНА СТОВПЧИКА

При виконанні верстки тексту в декілька колонок необхідно дотримуватися наступного універсального правила, що задає верхню межу ширини стовпчика. Варто виписати в рядок всі рядкові літери того шрифту, яким передбачається набирати колонкові. Якщо довжину отриманого рядка помножити на півтора, то вийде максимально припустима ширина стовпчика.

Відповідно до цього правила можна визначити граничне число стовпчиків на листі залежно від ширини літер застосовуваного шрифту, тобто залежно від кегля й виду шрифту.

ВИРІВНЮВАННЯ

Будь-який абзац при верстці можна оформити одним з наступних способів: вирівнюванням по лівому краю, вирівнюванням по правому краю, центруванням, блоковим вирівнюванням (спільно правим і лівим). Кожен із цих способів припускає верстку в рядок скількох слів, скільки може в ній поміститися. Відмінність між ними зводиться до методу доповнення верстаємої строчки пробілами до встановленої максимальної довжини.

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕНОСІВ

У сучасних системах DTP реалізовані різноманітні алгоритми автоматичної верстки рядків. Наявність таких алгоритмів дозволяє відмовитися від ручної розбивки слів на склади на границях рядків (ручного переносу) із вставкою дефіса. Така ручна верстка сильно ускладнює процедуру внесення наступних змін, тобто додавання й видалення слів, тому що при цьому доводиться переверстувати значну частину рядків, вручну, видаляючи «старі» знаки переносу й вставляючи нові.

Повністю відмовитися від розбивки й переносу слів неможливо, тому що при малій ширині стовпчика це приведе до занадто великих проміжків між словами.

Великі проміжки між словами в тексті з'являються звичайно тоді, коли застосовується блокове вирівнювання й ширина стовпчика, у якій верстається текст, невелика. Ефект збільшується при збільшенні кегля або зменшенні ширини стовпчика. Для того, щоб хоч якось боротися із цим деякі DTP-системи виконують розрядку букв (трекинг) у довгих словах у тих рядках, у яких проміжки особливо великі. Результати такої верстки з розрядкою можна часто спостерігати в газетних статтях.

КЕРНИНГ

При виконанні верстки, особливо у великих кеглях, варто враховувати вплив на зовнішній вигляд тексту ретельної верстки сполучень букв. Розташування літер у слові без корекції міжбуквенного просвіту для деяких пар символів дає малопривабливый результат. Створюється ілюзія нерівномірності інтервалу. Особливо це помітно, наприклад, для пари літер W й А. Потужні DTP-системи мають спеціальні засоби, що дозволяють визначити величини міжбуквенного просвіту для всіх пар літер кожного з використовуваних у них шрифтів. Виконуване при верстці «тонке припасування» міжбуквенных просвітів для певних пар літер називається кернингом (англ. kerning).

ТРЕКИНГ

Трекинг робить найбільший вплив на забарвлення тексту, оскільки ним визначається відстань між окремими буквами. Чим більше розрядка між буквами, тобто вільніше трекинг, тим світліше забарвлення. Якщо трекинг досягає максимуму, текст починає рватися й втрачає забарвлення, тому що його однорідність порушується.

При використанні трекинга рекомендується враховувати ряд особливостей сприйняття людиною типографського тексту. Наприклад, текст, набраний великим шрифтом, виглядає краще, якщо літери в словах стоять тісніше (ніж при використанні стандартного інтервалу). Це особливо помітно, коли слово набране цілком прописними літерами. Ступінь необхідної корекції міжбуквенного пробілу залежить не тільки від кегля, але й від гарнітури. Деякі гарнітури вимагають більше відчутного трекинга, інші можуть обійтися практично без такого. Особливо корисний трекинг у ситуаціях, коли виникає необхідність щільного набору деяких частин тексту, наприклад, в окремих графах таблиці.

Збільшувати трекинг доводиться порівняно рідко, але у двох випадках це досить бажано. При жирних шрифтах заголовків букви займають весь простір, так що, здається, і не зітхнути. Тому й уводять невелику розрядку, що друкарі так і назива-повітря. Другий випадок удалого використання трекинга - одержання особливого ефекту, усе більше популярного в поліграфістів: розрядка букв у слові таким чином, що між окремими буквами величина просвіту перевищує ширину символу. Цей прийом гарний для текстів, набраних заголовними буквами, особливо якщо текст невеликий, розташований в одному рядку і є шапкою або підзаголовком.

ІНТЕРЛІНЬЯЖ

Це відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Вона вимірюється в пунктах і складається з кегля шрифту й відстані між рядками. Наприклад кегль 10 пунктів при відстані між рядками в 2 пункти називають кеглем 10 пунктів при інтерліньяжі 12 пунктів. Пишеться 10/12.

НЕГАТИВНИЙ МІЖСТРОЧНЫЙ ІНТЕРВАЛ

Інтерліньяж уважається негативним, коли він менше, ніж розмір шрифту в рядку, наприклад, якщо інтерліньяж становить 20 пт при розмірі шрифту 24 пт. Маніпулюючи величиною інтерліньяжу й приводячи її до дуже маленьких значень, можна домогтися часткового накладення наступного рядка на попередній.

Негативний інтерліньяж при верстці звичайних текстових документів використається відносно рідко. Але можливість використовувати негативну величину безумовно корисна при оформленні різних логограм, заголовків, колонтитулів, ілюстрації й ін.

ПРИПАСУВАННЯ ТЕКСТУ

Припасування часто використовують у журналах, бюлетенях новин, газетах, там, де заздалегідь відома площа, на якій повинні розташуватися всі матеріали.

Звичайно матеріалу набирається більше, ніж місця під нього, тому наступні поради допоможуть вам трохи «здавити» текст. Однак, наслідувати їх «з точністю до навпаки», ви можете розтягти текст. Речення розташовані по ступеню переваги: звертайтеся до останнього тільки в тому випадку, якщо не працюють перші.

• Відредагуйте текст, видаляючи зайві рядки. Особливу увагу звертайте на рядки наприкінці абзаців, що мають одне-два слова. Іноді, видаливши кілька символів, ви зможете скоротити цілий рядок.

• Ущільніть трекинг, щоб увігнати короткі рядки, що завершують абзаци.

• Зменшить інтерліньяж на половину або чверть пункту. У багатьох випадках це зовсім непомітно, а в кожному стовпчику виглядає кілька рядків.

• Зменшить на півпункту розмір шрифту. Це ефективніше, ніж здається на перший погляд, тому що дозволяє внести на смугу більше рядків й умістити більше тексту на кожному рядку.

• Небагато зменшить ширину символів (наприклад, встановіть масштаб 95%).

• Зменшить ширину середника між колонками або злегка вкоротіть ширину полів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Кричевский В. Типографика в терминах и образах. – М.: Слово, 2000

2.      Лаптев В. В. Типографика: порядок хаос. – М.: Аватар, 2008. – 216 с., ил.

3.      Роберте Л., Трифт Дж. Дизайнер и сетка. – М.: РИП-холдинг, 2005 (RotoVision, 2002), с.114

4.      Рудер Э. Типографика. Руководство по оформлению. – М.: Книга, 1982. Комментарии М. Жукова

5.      Хёрлберт А. Сетка. Модульная система конструирования и производства газет, журналов и книг. – М.: Книга, 1984. Комментарий М. Аникста

6.      Феличи дж. Типографика: шрифт, верстка, дизайн. Пер с англ. и коммент . С. И. Пономаренко. – СПб .: БХВ-Петербург, 2004. – 496 с.: ил.

7.      Ярема C. M. Технічне редагування: Навч. посіб.-К: Ун-т «Україна», 2003. –  284с.: 32 іл.